Її били й катували, але не змогли зламати. Свята Злата — приклад віри, яка перемагає насильство.

Її ім’я — «золото», і воно сяє навіть серед тьми

Свята Злата Мегленська — золото віри, що не тьмяніє від страждання. Її душа сяяла світлом Неба, бо не зрадила Христа навіть у муках.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

У світі, де сила часто вимірюється зброєю, є інша — тиха, але незламна. Це сила віри. Саме такою була свята великомучениця Злата (Хриса) Мегленська, яку Православна Церква вшановує сьогодні.

Вона жила наприкінці XVIII століття у болгарському селі під владою Османської імперії. Проста селянська дівчина, чиста серцем і непохитна духом, стала символом непідкупної любові до Христа. Коли вороги вимагали зректися віри, вона твердо відповіла: «Я належу Христові, і Його не зраджу ніколи».

Її катували, змушували підкоритися, ламали тіло, але душу зламати не змогли. Бо душа, наповнена Божою присутністю, не знає страху.

Ім’я Злата — «золота». І справді, її життя стало золотою ниткою у вишивці святості — блиском правди, чистоти й стійкості.

Сьогодні, коли Україна проходить через власні страждання, свята Злата — близька кожній жінці, що молиться за свого чоловіка чи сина на війні, кожній матері, яка не опускає рук, кожній сестрі, яка не зраджує віри навіть у темряві розпачу.

Її приклад — не з минулого, а з нашого сьогодення. Бо й нині Богородиця і святі стоять поруч із тими, хто бореться за правду, свободу і світло.

Свята великомученице Злато, будь поруч із усіма нашими сестрами, які нині страждають, з тими, хто чекає звістки з фронту, з тими, хто плаче, але не перестає вірити.

Навчи нас твоєї сміливості, щоб ми не зрадили Христа навіть тоді, коли навколо темрява…

Молитва до святої великомучениці Злати (Хриси) Мегленської

О свята великомученице Христова Злато, чиста діво і невмируща зоре віри! Ти, хто не злякалася тортур і смерті, але з любов’ю до Господа віддала своє життя, навчи й нас стояти твердо у сповіданні Христа, не боячись людської злоби і земного болю. Ти обрала не багатство світу цього, а вічну славу небесну, не скорилася силі, що вимагала зради, а перемогла любов’ю — бо твоя душа була золота, як твоє ім’я. Поглянь, свята мученице, на наш народ український, що нині терпить скорботи і рани війни.

Заступи жінок і дівчат, які страждають, укріпи тих, хто чекає своїх рідних із війни, потіш серця матерів, що плачуть за синами. Моли Христа, щоб Він дарував нам перемогу правди над злом,

віру — сильнішу за страх, і любов — чистішу за вогонь. Бо через твоє заступництво ми надіємось отримати милість, і разом з тобою прославлятимемо Бога — Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія