Єпископ Милій і двоє його учнів віддали життя за віру у Христа, ставши символом непохитної стійкості духу.

Їхня смерть у Персії стала життям для Церкви

Священномученик Милій Перський і його учні — непохитні свідки Христа серед вогню й меча. Коли світ мовчав, а віра коштувала життя, священномученик Милій Перський не мовчав. Його слово стало вогнем, його стійкість — свідченням того, що істина сильніша за страх, а Христос — дорожчий за власне життя.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Милій був єпископом у місті Сузи, у древній Персії. Тоді, у IV столітті, коли цар Шапур II розпочав криваві переслідування християн, Милій разом зі своїми двома учнями не зрікся Спасителя. Його виганяли, лякали, погрожували смертю, але він повернувся — туди, де його чекала не слава, а хрест. Бо пастир не тікає, коли вовки навколо стада.

Вони померли у 341 році, але їхня смерть стала початком свідчення. Молода Церква Персії зросла на крові цих мучеників. Вони не мали зброї, лише віру. І саме вона зробила їх непереможними.

Милій — це приклад того, що означає «стояти». Стояти не проти людей, а за Христа. Стояти не з ненависті, а з любові, яка не зраджує.

Сьогодні, коли Україна знову проходить через полум’я випробувань, приклад священномученика Милія набуває особливого значення. Його подвиг — це не лише історія далекої землі. Це нагадування нам, що віра — не оберіг на шиї, а шлях серця. Шлях, який вимагає мужності, але веде до світла.

Нехай же приклад Милія і його учнів укріпить усіх, хто несе свій хрест — у війні, у стражданнях, у щоденній боротьбі за правду. Бо там, де горить віра, темрява відступає. «Хто витерпить до кінця — той спасеться». (Мф. 24:13)

Молитва до священномученика Милія, єпископа Перського

О святий і благословенний мученику Христовий Миліє, ти, пастирю Його відданий, і з учнями своїми благовірними віддав за Христа безстрашно душу свою й тіло. Моли Бога за нас, грішних, які нині шукають снаги і відваги в бурі світу — у годину скорботи, у годину війни, коли віра випробовується, а серце тримаємось тільки за Христа.

Випроси нам у Господа:

– силу стояти в правді, як ти стояв;

– мужність сповідувати Христа відкрито;

– мир у душі, коли загострюється страх і темрява;

– і спасіння в годину останню, щоб уздріти Його славу.

Нехай за твоїми молитвами нас не перемогуть вороги невидимі, і не похитнуть серця наші, але зміцняться в Ньому, що є Життя і Воскресіння наше. Амінь.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія