У серці Києва, 24 липня 1990 року, освячено синьо-жовтий стяг — як духовний акт національного пробудження.

Духовний чин єпископа Романюка підняв над Україною прапор, освячений молитвою

Прапор, освячений під небом свободи: духовний чин, що став знаком нації

24 липня 1990 року — день, коли Україна вперше публічно підняла освячений національний прапор. День, коли молитва і стяг зʼєдналися в один живий символ свободи.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Під благословенним небом Києва, на святій землі Софії Київської, відбулася подія, яка назавжди змінила національну свідомість українців. Уперше після десятиліть атеїстичної тьми, гонінь і репресій у самому серці столиці було публічно освячено синьо-жовтий стяг — стяг боротьби, надії та воскреслої віри.

Цей чин звершив єпископ Української Автокефальної Православної Церкви Володимир (Романюк) — людина, яка сама пройшла тюрми радянського режиму за свою віру, але не зламалась. Разом з іншими священниками він здійняв молитву, яка охопила не лише полотнище прапора, а й душі понад 100 тисяч присутніх українців.

Під спів гімну «Ще не вмерла України…» освячений стяг піднесли до будівлі Київради. О 19:00 над Хрещатиком урочисто замайорів символ нашої державності, тепер — не просто полотнище, а молитвою освячений оберіг нації.

Цей акт став духовною відповіддю на політичне рішення — Декларацію про державний суверенітет України, ухвалену 16 липня 1990 року. Але ще більше — це було свідченням єдності Церкви і народу, сили молитви й національного духу.

Очевидець подій, публіцист Олег Карелін, згадує:

«На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України».

Цей день став прологом до нової епохи — коли освячене стало переможним. А серед тих, хто тоді молився, був і майбутній Патріарх Володимир — пастир свободи, якого вже Незалежна Україна проводжатиме в останню путь із тим самим стягом на грудях.

Цей день — не просто історичний факт. Це спогад про молитву, що здійнялася над столицею разом із національним символом. Це урок віри, що рухає націю вперед.

З вдячністю й шаною помолімося за тих, хто не побоявся підняти молитву й прапор в часи сумнівів. Бо там, де освячене — там переможне.

Світлини Олега Кареліна:

1. Чин освячення біля Софії

2️. Єпископ Володимир (Романюк) із духовенством

3️. Урочистий момент підняття прапора біля Київради

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія