15 червня 2017 р.Б. на Території Кафедрального Собору Різдва Христового, за адресою м. Тернопіль, вул. Руська,22, духовенством було відслужено заупокіну панахиду, яку очолив Митрополит Галицький Андрій (Абрамчук). По завершенню заупокійної панахиди на могилі Блаженнішого Мефодія (Кудряков), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви архієпископ Герман (Семанчук) звернувся зі словом проповіді до духовенства і вірян УАПЦ:

“Всечесні отці, браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Ось пройшло вже майже два з половиною роки, як на цьому місці ми провели в останню земну дорогу Предстоятеля нашої Церкви блаженної пам’яті покійного Митрополита Мефодія. Сьогодні ми зібралися тут не тільки для того, щоб його пом’янути. Звичайно, першою повинна бути молитва, але ми зібрались тут для того, аби вирішити разом, соборно, в традиціях нашої Церкви – соборної, соборноправної – якою буде доля подальша Тернопільської єпархії, якою буде доля Кафедрального Собору Різдва Христового, якою буде доля кожного священика, кожної парафії, представники яких є сьогодні тут.

Стоячи на місці упокоєння Блаженнішого Владики Мефодія, першою приходить думка, що би Він сказав кожному із нас, архієреям, які тут присутні, священикам, віруючим? Яким було б його благословення? Що робити? Куди йти? При його земному житті Він добре знав, що робити і як вести церковний корабель через бурхливе море життя. Тому, що корабель нашої Церкви міг багато разів розбитися. Розбитися в штормову погоду. Розбитися об скелі і круті береги, повз які він проходив. Але завдяки мудрості, виваженості і, головне, вірі в Бога покійного Владики Мефодія Церква наша, Церква-мучениця, вижила. Її не зуміли подолати ніякі наші опоненти, недруги й недоброзичливці. Її не зуміли розбити, її не зуміли приєднати до когось. Церква вижила. Скільки було бажаючих заволодіти цим храмом Різдва Христового, але не змогли, і це теж труди і молитви покійного Предстоятеля, бо Він любив цю Церкву більше свого життя, Він на служіння в цьому храмі поклав власне життя, свої молоді роки. Згадаймо про це і просімо в Бога мудрості, щоби Він допоміг нам залишитися єдиними, в однодумності і любові один до одного, бо ті, хто бажає загибелі нашої Церкви, будуть тільки плескати в долоні і радіти, якщо ми з вами розіб’ємося на купки, роз’єднаємося і знищимо тим самим нашу святу Українську Автокефальну Православну Церкву на Тернопільщині.

Подумаймо, дорогі отці, владики, браття і сестри, щоб сказав Владика Мефодій? Як би Він благословив вас священики? І, якщо ми приймемо якесь недобре рішення, чи не прокляне Він нас з того світу, за нашу недалекоглядність, за наші амбіції, за те, що ми не любимо нашу Церкву? Пам’ятаймо про це і просімо в Бога, щоби дав нам мудрості і єдності. А нашому покійному Предстоятелю Царство Небесне і вічний спокій. Амінь.