25 липня вшановують пам’ять святих мучеників Прокла «плакальника» і його племінника Іларія.

Святі походили з міста Капліт, що поблизу Анкіри (сучасна столиця Турецької Республіки). В часи правління імператора Траяна продовжувалось гоніння християн, їх катували та змушували зрікатись віри в Христа.

Святий Прокл потрапив під варту першим. Ігемон Максим довго змушував Прокла принести жертву богам, але святий залишався непохитним. Тоді місцевий правитель наказав підвісити святого Прокла до дерева вниз головою і стругати тіло металевими крюками, але він продовжував ревно молитись Ісусу Христу.

Тоді йому повеліли бігти за колісницею ігемона. На півдорозі мученик змолився Господу і коні зупинилися. Ніщо не могло зрушити тварин. Колісниця не їхала, доки правитель не написав на папері: «Єдиний є Істинний Бог, Якого шанує Прокл, і немає іншого, крім Нього». Після повернення до міста Капліт святого вивели за межі міста, прив’язали до дерева і розстріляли з луків.

По дорозі їм зустрівся молодий племінник Прокла, якого звали Іларієм. Він також сповідував себе як ревний християнин. Через три дні його зв’язали і поволокли по дорозі за місто, де і стратили мечем.

Святі мученики Прокл і Іларій поховані в одній могилі. Мученик Прокл вважається цілителем хвороб очей. У ніч на 25 липня люди збирали рясну ранкову росу, яку вважали цілющою. У народі святий мученик називається «плакальником» або «Проклом – великі роси».