Народилася свята Татіана (Тетяна) в Римі біля 200-го року після Різдва Христового. Батьки її були багаті і знатні громадяни – таємні християни. Важко було тоді бути християнином. У Римі було повно язичеських храмів, і суспільне життя було тісно пов’язане з релігійним. Коли поверталися римські легіони після перемоги над ворогами, всі повинні були приносити жертви богам. Коли вступав на престол новий імператор, всі громадяни йшли в храми і запалювали фіміам перед «генієм імператора». Коли починався новий рік, всі змушені були умилостивляти богів жертвоприношеннями. А скільки було інших випадків у житті, коли потрібно було на очах у всіх показати, що ти не безбожник, що ти вшановуєш богів, що ти виконуєш всі обряди народної релігії?

Здавалося, невелике діло – кинути трохи фіміаму на жертовник, або заприсягтися статуєю «генія імператора». Але християни і це вважали зрадою Христу, актом зречення від Нього, і тому всіляко старались ухилятися від участі в загальнонародних святах. їм доводилося таїтися і приховувати свою віру в істинного Бога. Коли ж спалахувало гоніння на християн, коли їх примушували відкрито похулити Христа і принести жертви ідолам, тоді і таємні християни, сповідуючи свою віру, терпіли страждання і помирали за Христа.

Татіану із самих ранніх років батьки привчали до благочестя. Брали її із собою на таємні богослужіння, які відбувалися вночі в катакомбах. Пробираючись по вузьких коридорах катакомб, ледь освітлених масляними світильниками, вона бачила, що стіни цих коридорів зберігають у собі мощі мучеників, тіла померлих у вірі і відданості Христу. У дні шанування їхньої пам’яті вона чула гімни, котрі прославляли їхні подвиги, і з трепетним серцем слухала розповіді про їхнє святе життя і страждання. їй самій захотілося бути такою самою, як ці святі мученики, так само любити Христа і так само віддати за Нього своє життя.

Часто, ще будучи маленькою дівчинкою, свята Татіана, прокинувшись серед ночі, піднімала руки і приносила Богу свої дитячі молитви:

– Я хотіла б також наслідувати святих, — шепотіла вона. – Навчи мене, Господи, не любити нічого і нікого так міцно, як Тебе! Навчи мене, Господи, робити тільки те, що Тобі завгодно, служити Тобі.

Коли свята Татіана виросла, ця її мрія здійснилася. За своє благочестиве життя, за свою відданість Богові і постійну готовність щось зробити для інших, її причислили до чину дияконіс. Її обов’язком було навчати вірі оглашенних жінок та дівчат: готувати їх до святого хрещення, прислужувати при здійсненні цього таїнства, піклуватися про бідних, про хворих та сиріт.

У цей час почалося в Римі гоніння на християн. Вийшов указ, щоб усі громадяни принесли жертви богам. Серед схоплених під час богослужіння християн виявилася і свята Татіана.

Продовження…