Останні півроку були кризовими для Української Автокефальної Православної Церкви і, нажаль, завдяки сьогоднішнім діям Предстоятеля і Архієрейського Собору ця ситуація тільки загострюється.

Ми попросили прокоментувати тривожні події Наталію Шевчук, вірну УАПЦ, яка впродовж 15 років обіймала посаду першого помічника Блаженноспочилого Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія, а нині є Головою фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія. На сьогоднішній день Наталія Шевчук – єдиний спікер, хто подає критичну оцінку подій зсередини УАПЦ.

ПРО «АЛКОПОПІВ», ГЕЇВ У РЯСАХ ТА ІНШІ ПРИКРОЩІ СУЧАСНОГО ЦЕРКОВНОГО ЖИТТЯ

Ваші опоненти посилаються на Біблію, де сказано: «нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон» (1 до Коринтян 14:34). Багатьом нецерковним людям сьогодні здається, що ці слова апостола Павла застарілі. А що вважаєте з цього приводу ви?

Я намагаюся вивчати Біблію, читати її принаймні кілька разів на тиждень. І ось буквально вчора прочитала таке: «Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили». Це послання до Римлян. Того самого апостола Павла. Я — жінка. І не соромлюся цього. Але, на жаль, в Церкві є такі «жінки», які сприймають природніх, уроджених жінок як конкурентів. Мовляв, жінка — це істота другого ґатунку, як в Церкві, так і в суспільстві взагалі. Мені не подобається така позиція. Не можна у нинішній час одночасно закривати рот жінкам й дозволяти проповідувати тим, хто «чинить сором» з чоловіками.

– Можливо ці слова апостола Павла просто застарілі?

Саме так і вважають геї у рясах. На їх думку засудження гей-стосунків у апостола Павла — це данина часові, а слова про те, що жінки мають мовчати — вічна та незаперечна істина.

– Останнім часом в ЗМІ часто критикують священиків. Як ви до цього ставитеся?

 Це сумно. Але здебільшого справедливо.

– Але ж хіба владика Мстислав, який не без вашої участі перетворився на таке уособлення сучасного «попа-гультяя» — це найгірший варіант священика?

Владика Мстислав сам перетворив себе на таке уособлення. Бо хіба його змушували перманентно пиячити? Хіба змушували мацати дівок у барах за м’які місця?.. Інша річ, що порівняно з «гомо-єпископами», владика Мстислав виглядає таким собі гетеросексуальним янголям. Бо, принаймні, не шукає собі сексуальних партнерів у вівтарі.

– А вам відомі конкретні факти стосовно перебування геїв на керівних посадах в УАПЦ?

Церква — це корпорація закритого типу, де всі один про одного все знають. Хоча це, звісно, не означає, що у мене в комп’ютері або вдома на полиці зберігаються «особисті справи» єпископів чи вищого духовенства. Звісно, деякі скарги на єпископів або священиків за час перебування на посаді першого помічника Митрополита Мефодія потрапляли мені на очі. Є дещиця таких матеріалів і у особистому архіві Блаженнішого Мефодія, який зберігається у нашому Фонді. Але у цій сфері потрібно бути дуже обережним. Людину легко звинуватити. Мовляв, оцей митрополит одружений, а той архієпископ – гей. Але перш ніж висувати такі звинувачення треба по-перше, бути певною у тому, що все, що ви стверджуєте — це не чутки чи домисли, а правда. А, по-друге, як сказано у Євангелії: «Хто без гріха нехай перший кине камінь».

– Але ж зрештою така політика мовчання призведе до того, що Церква стрімко втрачатиме свою паству?

Я пропоную розрізняти людей, які є переважно жертвою своєї сексуальності від тих, хто активно спокушає інших.

– Незрозуміло.

Уявіть собі таку ситуацію: архієпископ-гей проживає разом зі своїм секретарем, який також є геєм. У них щось на зразок «шлюбу». Тобто це неприродні, але сталі стосунки. Звісно ж, таке «спільне проживання» — це гріх. Але ж тут немає активного поширення гріху. А тепер уявіть зовсім іншу ситуацію: єпископ-гей не має сталих стосунків, а постійно перебуває в «активному пошуку». Зрозуміло, що у такій ситуації приховати сексуальну орієнтацію фактично неможливо. Про неї усі знають. І це — велика спокуса для вірних. Але навіть в такій ситуації, коли ми маємо справу з таким собі «гей-місіонерством», потрібно, щоби ці проблеми вирішувалися через церковний суд, патріаршу раду. Бо мені навіть важко собі уявити реакцію суспільства, якщо воно трохи більше дізнається про певні аспекти «церковного» життя.

– Таке враження, що ви старанно намагаєтесь виправдати політику мовчання.

Мовчання призведе до катастрофи у Церкві. А скандали… до тої ж самої іміджевої катастрофи церковних структур. Саме тому тут і потрібне, перш за все, не суспільне, а саме церковне і навіть внутрішньо-церковне обговорення. В УАПЦ є церковний суд. Але він скоріше буде розглядати мою справу, ніж справу кліриків-геїв чи «алкопопів».

– Але ж той самий митрополит Макарій прекрасно знає «хто є хто» в його Церкві?

Звісно ж знає. Владику Макарія можна звинуватити у неуцтві, у відсутності освіти та ерудиції, але не в тому, що він — гей. Більш того, наскільки мені відомо, владика Макарій закриває очі як на священиків-геїв, так і на одружених єпископів.

– Чому?

По-перше, людина може покаятися, змінитися. По-друге, людьми, які «на гачку» легше керувати.

– А владику Мстислава він покриває з тих самих міркувань?

Так. Бо вважає, що «загули» Мстислава це явище тимчасове. Хоча я певна, що врятувати владику може лише фахова медична допомога, лікування.

– А вам особисто не шкода владику Мстислава?

Звісно ж шкода. Бо насправді у нього чимало гарних рис. І з нього міг би вийти добрий єпископ, добрий пастир. Але річ у тім, що алкоголік має лікуватися, а не керувати єпархією.

– А де межа між алкоголіком, «алкопопом», як ви кажете, і людиною, що дозволяє собі хильнути чарку у добрій компанії.  

Гостинність, любов до спілкування — це наші національні риси. Але ж є відмінність між людиною, що може випити у компанії друзів та хронічним алкоголіком, людиною, яка живе від запою до запою.

– Тобто ви вважаєте, що гірше владики Мстислава в УАПЦ людини немає?

Про що ви говорите? Звісно ж Мстислав — це ще не найгірший варіант. Але, на жаль, він перетворився на таке собі медійне уособлення «попа» у всіх найгірших смислах слова.

– І що тепер з ним робити? «Викреслити» зі списку живих?

Боже збав! Йому треба дати час. І моральну підтримку, увагу. Владика Макарій постійно шукає йому єпархію. Але тут потрібна робота. Щось, що допомогло б владиці не лишитися сам на сам зі своїми лихим настроєм. Такою роботою може бути, наприклад, будівництво храму. Але не керівна посада. Не ситуація, де знову постане тема «гостинності» та «духу товариськості», які зрештою призведуть його до нових «алко-подвигів».

– А яке враження справив на вас владика Віктор (Бедь)?

Щиро? Жодного!

– Тобто?

Ми знайомі поверхово. Особливого враження це спілкування на мене не справило.

– Складається таке враження, що ви порівнюєте усіх з владикою Мефодієм.

Так і є. Скажу щиро: порівняно з митрополитом Мефодієм владика Віктор (Бедь) виглядає блідо. Безліч засідань, протоколів, якихось паперових рішень. А що в результаті?.. Макарій призначив, Макарій і зняв. Скажу чесно – я сподівалася, що владика Віктор (Бедь) більш самостійний та харизматичний.

Далі буде…

Бесідувала Інна Вескас

18 травня 2017 р.