Вознесіння Господнє на порозі —

День немеркнучої надії і чудес.

Нехай зникнуть Ваші скорботи і тривоги,

А молитви долинуть до небес.

Життя тече нехай милостиво і яскраво,

Ні біди не знаючи, ні образ.

Нехай доля таїть у собі подарунки,

І в очах хай щастя заблищить.

Вознесіння – так називається сьогоднішній день. Христос сорокового дня після Великодня покинув землю, давши обіцянку не відлучатися духом від учнів Своїх, сказавши їм, що Він буде з ними в усі дні до кінця віку. «І се, Аз з вами єсмь у всі дні до кінця віку…» (Мф. 28, 20).

Вознісся Господь з гори Єлеонської, тобто з Оливної гори. Там Він часто зустрічався з учнями, там розмовляв з ними, там виголосив свою відому проповідь про друге пришестя скінчення світу. З цієї гори Він і покинув землю, підносячись на очах учнів на небо. На місці Вознесіння побудовано храм. У будь-який час сюди приходять християни різних конфесій, щоб помолитися. Тут живуть звичайні люди, і мотузки з білизною протягнуті через двір того самого маленького храму. Саме тут, з цього місця Господь покинув землю, зробивши свій спокутний подвиг. Ось ця простота характерна для Святої землі, де Божественні події межують зі звичайним життям простих людей.

У день Вознесіння Господь розлучився зі своїми учнями надовго – до другого Свого пришестя. Утім, підносячись на небо, Господь залишив Церкві Своїй дорогоцінну духовну спадщину – Своє благословення. Господь, зринаючи, благословляв учнів і не переставав благословляти, поки не сховала Його хмара. Це всествердне і всеосвященне Боже благословення назавжди залишилося в пам’яті учнів. Його понесли по всьому світу святі апостоли і проповідники християнства. Його відчуваємо і ми з вами. Це благословення завжди живе та діяльне, завжди сповнене благодатної сили, завжди несе із собою Божий дар, підносить наші душі і серця до Бога. У цьому благословенні наша радість і джерело сил.

Господь все зробив для нашого спасіння. Своїм Вознесінням на небо Син Божий відкрив нам шлях до небесної обителі. Проте чи підемо ми зазначеним шляхом, чи зупинимося де-небудь на півдорозі, залежить лише від нас. Після Вознесіння Господа на небо тепер по праву руку Бога-Отця знаходиться Син Людський, наділений людською плоттю. І Він одягнувся в неї не на короткий час, а назавжди, явивши цим чудову силу і прекрасні властивості створеного Ним світу. А саме: усе Ним створене здатне бути духовним і богоносним. І тут стає очевидним і велич людини, і те високе призначення, яке підготовив людині Бог.

Втішаючи своїх апостолів, Спаситель обіцяв їм послати Святого Духа, Який наставлятиме їх без Нього. І, як ми знаємо, в день П’ятидесятниці зійшов на апостолів Дух Святий. Однак не лише на апостолів, а й на всіх віруючих. І з того часу невпинно перебуває і перебуватиме до кінця віку в Церкві Христовій, готуючи людей для обителей Отця Небесного.

Підняті голови апостолів, що проводжають вчителя, нагадують нам про те, де наша батьківщина. Батьківщина – місце, де живе батько, там, куди зійшов Христос.

Благословення Христа, що вознісся, до сьогодення широчіє над усією Христової церквою. «Я не кину вас сірих, тобто сиротами, прийду до вас», – промовляє Він у Євангелії. І церква чекає на свого Господа, оскільки день Вознесіння – день нагадування про Його друге пришестя. Він пішов і знову прийде. Ось це і багато ще чого є сенсом нинішнього свята, красивого і радісного. Всевишній об’єднав нас із небесним. «Я з вами і ніхто проти вас», – говорить Господь, підносячись на небо.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія від щирого серця вітає всіх мирян і християн з цим святом. Нехай у цей день світло і радість осяюють Ваш життєвий шлях, нехай віра в майбутнє спасіння захистить Вас від негараздів і допоможе нам не втрачати надії навіть у найтемнішу годину. І нехай на душі завжди буде ясно і сонячно від віри і любові до Бога!

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"