Добро… світле і приємне відчуття, яке дарує усмішку та приносить радість. Іноді воно викликає завмирання серця. Добро – це як шматочок щастя. Творити добро не зовсім просто. Адже зараз в буремному світі багато людей думають, в більшості випадків, тільки про себе і свої інтереси, біжать у справах і не помічають тих, хто потребує допомоги. Але ж багатьом досить всього теплого слова, посмішки або просто співчуття.

Вчитися робити добро – гідна праця, тому що добро, зроблене безоплатно, потай, від чистого серця є високим проявом духовного способу життя і вчинків людини.

«Блаженніше більш давати, ніж братии». Думай про інших, а не тільки про себе. Віддавати ж не значить тільки передавати з рук в руки гроші або речі. Віддавати можна час, сили, знання, турботу, молитву.

Сьогодні 19 грудня. Зима… передчуття свята, відчуття чогось чарівного в морозному повітрі і, звісно, згадка про святого Миколая. Святість… Вона долає відстані між людьми і епохами. Різне мовне середовище, різний культурний менталітет не заважають людям через сторіччя безпомилково розпізнати святість і поклонитися їй. Найсвятіше добро те, яке творять таємно. Саме такою була святість Миколи Чудотворця.

Він хотів піти з мирського світу, щоб в чернечій самоті, ні на кого, і ні на що, не відволікаючись, служити Богу постом і молитвою. Але Господь, Який знає людину краще, ніж сама людина знає себе, вказав Миколі на інший шлях. Цей шлях полягав у піклуванні про паству і життя серед спантеличеного пристрастями натовпу. Так подвижник позбувся зовнішнього усамітнення і був змушений шукати усамітнення внутрішнього. Йому дано було зробити багато. Він сяє на весь світ і осяює історію всієї церкви.
Ім’я Миколи чудотворця або, як кажуть в народі, Миколи Угодника, чув кожен. Це найбільш шанований православний святий. Мільйони віруючих переконані, що саме цей святий чує молитви простої людини і допомагає їй в земному житті.

Багато хто вважає Його головним посередником між Богом і людьми. Скептики, які заперечують саму можливість небесної допомоги людині, вважають розповіді про Миколу Угодника і його чудеса красивими легендами. Вони схильні пояснювати незрозуміле вдалим збігом обставин. Однак відомий російський історик, автор життєпису святого – Олександр Бугаєвський переконаний, що Микола Чудотворець реальна історична особистість, чудотворний феномен якого заперечувати неможливо. «Жоден святий не допомагає людям в їх потребах, горі, хворобах, як Микола Чудотворець», – стверджує історик, і люди отримують цю допомогу і за це шанують цього святого і вірять йому.

Споконвіку рибалки, мореплавці і мандрівники вважають Миколу Чудотворця своїм небесним покровителем. Його ікона є на кожному кораблі. В роду відомого письменника, художника, мандрівника Федора Конюхова майже всі чоловіки були рибалками або моряками. Федір Конюхов з дитинства чув молитву святому Миколаю Чудотворцю. Тому з ранніх років ввібрав повагу до цього святого.Про дивне чудо, яке вчинив Микола, розповідає Федір Конюхов. Одного разу вночі він опинився в човні посеред бурхливого океану. Це сталося біля мису Горн, де багато моряків залишили своє життя. У ту страшну ніч життя Федора Конюхова висіло на волосині. Врятувати його могло лише диво. Будучи віруючою людиною, він подумки з молитвою звернувся до святого Миколая Чудотворця і пообіцяв, якщо пройде мис Горн, то тут побудує Каплицю. Несподівано хвилі затихли, а яхта Конюхова благополучно пройшла небезпечну ділянку шляху. Повернувшись додому Федір виконав свою обіцянку. Продав частину своїх картин і на виручені гроші побудував Каплицю на знак вдячності за свій порятунок.

Каплиця – як маяк. Людина не може жити без віри. Як кораблі в бурхливому морі з надією на порятунок йдуть на маяк, так і людина йде з вірою до чуда – в каплицю, до Бога.

В кінці III століття, на околиці Римської імперії на півострові Лікії жило заможне подружжя – аристократи Феофан і Нон. У них було все: любов, гроші, становище в суспільстві, але не було дітей. Глибоко віруючі християни, вони довгі роки молилися Господу про спадкоємця. І вже в зрілому віці, втрачаючи надію, подружжя дало обітницю: «Якщо небеса пошлють нам дитину, то присвятимо її Богу». Їх молитва була почута. Сталося диво. Близько 260 року Божого народився довгоочікуваний хлопчик. Його назвали Ніколаус, що в перекладі з грецького означає повелитель народів. Це було незвичайне немовля. Вже з раннього дитинства Микола виявляв великий інтерес до церкви. Байдужий до розваг однолітків, він мріяв про одне: служити Богу і людям.

Одного разу Він дізнається, що в сусідньому будинку батько сімейства від відчаю, бідності і голоду зважився віддати своїх трьох доньок в будинок розпусти. Вчинок зневіреного старого потряс Миколая Чудотворця. І він вирішив врятувати цю сім’ю шляхом таємного пожертвування, заради порятунку від духовної загибелі. Глухої ночі, загорнувши в вузлик золоті монети, він відправився до будинку сусіда. Тихо підійшов до вікна і закинув дорогоцінний згорток до кімнати. Вранці батько сімейства виявив гроші і не повірив своєму щастю. Тепер він міг забезпечити старшу дочку приданим і видати заміж. Тоді святитель Микола підкидає в таємниці другий мішечок, потім третій і дочки благополучно виходять заміж. Так він врятував сім’ю від бідноти і блуду.

Ще в середні віки, завдяки розповіді про три мішечки з золотом, подаровані святим Миколаєм трьом юним Безприданницям, Святий став вважатися покровителем дітей. На батьківщині Миколи Угодника, на території сучасної Туреччини, його називають різдвяним дідом.

Отримане в спадок майно, Микола Чудотворець роздав бідним. Ночами він непомітно підкидав в залишені біля дверей дитячі черевички золоті монетки. Звідси і бере початок звичай робити на Різдво дітям подарунки.

Через століття переказ про Миколу Угодника змішався з художнім вимислом і фольклором різних країн.
Жодному святому на Русі не зводилося стільки храмів, скільки святому Миколаю Чудотворцеві.

У давнину турецьке місто Демре називалося Мири Лікійські. Там була християнська церква, де довгі роки служив єпископом Микола Чудотворець. Він завжди перебував серед людей, допомагаючи не тільки порадами, а й конкретними справами. Він рятував несправедливо засуджених громадян від страти, визволяв з ув’язнення, боровся з голодом, будував будинки, дбав про сиріт. Його доброта в поєднанні з діяльною натурою зробили його надзвичайно популярним і улюбленим в народі. Тому паломництво до Миколи Чудотворця почалося ще за його життя.

Досягнувши глибокої старості, святитель Миколай мирно помер в 335 році Божому. Мощі його зберігалися нетлінними в місцевій кафедральній церкві і виливали цілюще миро, від якого багато хто одержував зцілення. У 1087 році вони були перенесені до італійського міста Барі, де знаходяться і зараз.

Базиліка, де зараз спочивають останки святителя Миколая, височіє в центрі Барі. Це рідкісний приклад романського стилю, суворого і величного. Сотні років тут відбуваються чудеса. У цьому переконані мільйони віруючих. Вони приїжджають в Барі з усіх кінців світу, поклонитися мощам Миколи Чудотворця і попросити у святого про допомогу. Тільки в свято, в нижньому храмі Базиліки, відкриваються спеціальні ворота, і паломники мають можливість підійти до гробниці, де знаходиться вічко з мощами святого. З раннього ранку вибудовується тут величезна черга, щоб доторкнутися до цього місця.

У цьому храмі життя і чудеса святого відображені в формі численних фресок, величних статуй. Тут знаходиться знаменита мармурова колона, яка за переказами припливла в Барі разом з мощами святого. Паломники прикладаються до неї і залишають записки. По вірі прохання збуваються.

Незважаючи на те, що святий Миколай шанується в усьому світі і є покровителем десятків, а може і сотень міст в різних країнах, він все ж наш рідний і улюблений святий. Ми звертаємося до нього по всіх можливих і неможливим приводів, і він допомагає. Як світлий Сіріус, він сяє з глибини століть, великий обранець Божий Микола, архієпископ Мирлікійський. Його незліченні чудеса, його яскрава, як алмаз віра, його смирення і лагідність, надзвичайна любов до людей, прагнення правди і ненависть до всякої неправди безперестанку запалюють і освячують серця мільйонів людей. Давайте ж будемо рівнятися на Великого Святого.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія вітає всіх мирян і християн з цим дитячим і в той же час дорослим святом Святого Миколая. Нехай Він завжди чує молитви ваші і відповідає них.

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"