23 листопада 2019 року – День пам’яті жертв Голодомору. 

Цього дня Україна і ввесь демократичний світ вшановує пам’ять 7 мільйонів невинних жертв Голодомору – геноциду української нації.

В 1932-1933 роках на нашій землі радянська влада організувала голод, вилучивши, експортувавши та просто знищивши продукти харчування. Органи державної влади, військові загони, міліція фізично заблокувала мільйони українців в межах охопленої голодом території і прирекла на смерть. Міністр закордонних справ СРСР та нечесні журналісти зробили масове вбивство в Україні «невидимим» для світу. Мільйони жінок, чоловіків і дітей померли в жорстоких муках… Смерть мільйонів ніде не була зафіксована… Мільйони не були поховані, як того вимагає культура і елементарна людяність…

Спогади тих, хто вижив, архівні матеріали та дослідження вчених підтверджують, що в 1932-1933 роках радянська влада вчинила злочин геноциду проти української нації з метою недопущення виходу України із складу Радянського Союзу. Цих людей вбили, бо вони були частиною української нації, її рушійною силою. Бо вони виявили рішучість протистояти радянському режимові.

…Останню сльозу проковтнула –
Вечерю солону сумну –
Ще вчора… Сьогодні?.. Забула,
Бо тричі вертала зі сну…

А сонце повзе винувато
До сховку від зору людей…
Із нього все золото знято
Печаллю голодних очей.

Знов сон обійма… Чи що інше
Висмоктує сили бажань.
Життя від безпам’ятства гірше!..
Де горя народного грань?!

Ще й сутінки лізуть у хату
Страхами із темних кутків:
– Нікого не можна впускати,
Бо ніч – то притулок катів…

Простіть, неоплакані душі,
Що нехтуєм звичай батьків…
Простіть, покоління грядущі,
З майбутніх щасливих років…

Нас лихом хотіли зігнути,
Убозтвом голодних умів…
До рабства серця навернути?!
Хто право їм дав?! Хто посмів

Насильно народ побороти,
Що жив понад тисячу літ?..
Хоч станем в ряди до голоти,
Не зрадимо батьківський рід!

З малої надії-зернини
Розквітне зоря вікова.
Не згасне ім’я України,
Допоки в нас пам’ять жива!

Сьогодні ми, громадяни України, живемо у власній, незалежній державі, наявність якої могла б захистити наших пращурів в 1932-1933 роках, і через прагнення до якої їх знищили.

Наш моральний обов’язок є вшановувати пам’ять жертв Голодомору та переказувати історію геноциду українців кожному новому поколінню.

Пам’ять про Голодомор – це виклик українофобії, ненависті, грубим порушенням прав людини, дискримінаціям та геноцидам.

 Прес-служба Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія