Цей матеріал є певним підсумком ганебних подій, які стали одними з найбільш резонансних і помітних в історії Української Автокефальної Православної Церкви, правонаступниці Православної Церкви України

Нагадаємо: дві церкви — Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква — вступили в об’єднавчий процес, останнім етапом якого став Об’єднавчий собор 15 грудня 2018 р. Б. Для України таке об’єднання з наданням канонічної автокефалії стало історичним проривом — фактично відбулось повернення до Києва вкраденої Москвою церковної незалежності. Православна Церква України відтепер має непохитно дотримуватись канонічної традиції, звертати особливу увагу на те, щоби не виходити за межі канонічного поля.

21 вересня 2019 р. Б. голова ГО «Фонд пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» — Наталія Шевчук звернулась до Предстоятеля Православної Церкви України Митрополита Київського і всієї України — Блаженнішого ЕПІФАНІЯ з проханням особисто долучитись до збереження у власності ПЦУ Тернопільської єпархії Палацу (мур) (руїни), XVII–XIX ст., пам’ятки архітектури місцевого значення (с. Червоногород) Нирківської сільської ради, Заліщицького району Тернопільської області, втраченого внаслідок злочинних дій представниками духовенства УАПЦ.

Ми попросили прокоментувати звернення до Предстоятеля Православної Церкви України — Митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Епіфанія (Думенко) — Наталію Шевчук, вірну ПЦУ, яка обіймала посаду першого помічника покійного Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія (Кудрякова), а нині, відповідно, є головою фонду його пам’яті.

Наталіє Михайлівно, ваше звернення до Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, викликало великий резонанс у ЗМІ. Скажіть, будь ласка, на якому етапі справа повернення у власність Церкви Петро-Павлівського чоловічого монастиря?

— На сьогодні зареєстровано два кримінальних провадження. Наші юристи зробили все, що могли, в межах закону, для того щоб повернути майно Церкві. Тепер потрібно письмово подати заяву до правоохоронних органів за підписом керуючого Тернопільською єпархією ПЦУ. Владика Тихон (Петранюк) відмовився подати до правоохоронних органів таку заяву, власне, цим і обумовлено моє рішення звернутись до Предстоятеля ПЦУ Владики Епіфанія, якого я знаю особисто. Вважаю, що за його підтримки й участі Архієрейського собору така заява зрештою буде подана. Це допоможе мені в подальшому працювати над тим, щоб майно Церкви було повернуто ПЦУ.

Нагадайте, коли Червоногородський замок було відчужено у приватну власність?

— Щойно після смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія активно було розпочато підготовку до афери вартістю два мільйони доларів. «Небайдужі» автокефальні юристи склали схему оборудки й у 2016 році почали поетапно втілювати її в життя, заручившись підтримкою Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія (Малетича) та архієпископа Мстислава (Гука), на той час керуючого Тернопільською єпархією УАПЦ.

Тобто вже протягом трьох років відомо про злочин за участі найвищого керівництва Церкви. І що зроблено Церквою, правоохоронними органами, прокуратурою для збереження пам’ятки місцевого значення XVIIXVIII століть?

— По суті, нічого. Зібрано стоси макулатури. Підозру архієпископу Мстиславу досі не вручено, справа гальмується і до суду не передана. Воно й не дивно. Корупція процвітає в системі, яка повинна захищати закон України. Тернопільщина не виняток, тут більшість правоохоронців і прокурорів комфортно керуються «своїми» кримінальним і цивільним кодексами. Мені згадуються слова слідчого: «…Ви що, хочете, щоб ми самого архієпископа посадили? Тут вам не Київ, і взагалі, я такі питання не рішаю, йдіть до начальника, у мене ще 28 кримінальних справ, а зарплата 4000, і що ви мені пропонуєте, кинути все і займатись вашим монастирем? Продала людина — мала на це право, а те, що вам то не подобається, то вже не мої проблеми». Прокурор, який займається кримінальним провадженням, взагалі сказав мені прямо у вічі: «Я говорив з неофіційним, але уповноваженим представником, юристом консисторії ТЄ УАПЦ п. Тетяною Кудіновою, і вона мене запевнила, що заяви церква подавати за жодних умов не буде, а тому ця справа є безперспективною і пустою. Пишіть хоч президенту, хоч Господу Богу!..»

Ви звертались раніше до Президента України Петра Порошенка. І що, жодної реакції?

— Я зверталась не лише до Петра Олексійовича, а й до чинного Президента України Володимира Олександровича Зеленського. Ось наше листування. Відповідь за підписом заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України п. Марини Фільченкової викликала у мене щиру посмішку: «…відомості щодо бездіяльності слідчих Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області під час здійснення досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12017210010003614 та №120199210010000763 не підтвердились». Питання є? Питань немає.

Фактично митрополит з архієреями продали церковне майно і скоїли канонічний та кримінальний злочин, правоохоронні органи з якихось причин не зацікавлені у розслідуванні цієї афери, прокуратура відверто ігнорує резонансну і вельми коштовну оборудку, а ОДА навіть не помітила втрати такої важливої пам’ятки в регіоні, як Червоногородський замок. Що надає Вам сили не опускати рук?

— Віра та підтримка людей, простих вірян, духовенства, друзів втішає мене, бо свідчить про те, що наша церковна громадськість стомилася жити у ситуації, коли християнська мораль обов’язкова для виконання у Церкві лише для вірян, але має суто теоретичний характер щодо вищого духовенства. Люди сьогодні вже не сприймають таке лицемірство. Владики, що закликають з амвона до християнської стриманості, а самі при цьому поводяться гірше за язичника чи атеїста, не можуть перебувати в українській церкві! Нам таких… інтелектуально нетрадиційних і духовно нестабільних ієрархів не треба! На мою думку, в Православній Церкві України немає місця особам, наприклад, з гей-спільноти, як-от архімандрит Даниїл Тарнавський, кримінальним злочинцям — архієпископам Мстиславу (Гуку), Тихону (Петранюку), пройдисвітам і злодюжкам. Для подібних діячів мусить існувати чітке табу — суспільна думка. Я захищаю інтереси Церкви, своїх братів і сестер по вірі, документами відкрито й публічно довожу свої думки та погляди. Єдине, що я можу вам сказати: злочини, скоєні проти Церкви та Держави, не можуть лишатися непоміченими, оскільки вони скоєні проти людей.

На вашу думку, яким повинно бути покарання за такі, так би мовити, особливо важкі церковні злочини?

— Я проста вірянка. І мені важко сказати, яке саме покарання має призначатися за такі речі в сучасних умовах. Канони називають дуже жорсткі форми покарань. Аж до багаторічних відлучень. Керувати Церквою — це справа владик і їхня відповідальність. Важливо розуміти, що, ігноруючи канони, ми прирікаємо свою Церкву на існування поза православним світом. З другого боку, за вченням нашої релігії ми, віряни, маємо керуватись почуттям взаємної братерської любові, проявляти милосердя один до одного та вміти простити ближньому. Згодна, що любов і милосердя потрібні в усьому та для всіх. Але милосердного ставлення вимагає і наша Церква, її репутація. Якщо зараз зробити вигляд, що нічого не сталося, то чи буде це милосердно щодо наступного покоління?

Митрополит Макарій (Малетич) стверджує, що він подав на Вас до суду, відстоюючи свої честь, гідність і ділову репутацію. Чи правда це?

— Це правда. Подільським судом м. Києва дійсно розглядається така позивна заява, проте я вважаю, що честь, гідність і ділова репутація Митрополита Макарія (Малетича), в минулому Предстоятеля УАПЦ, яскраво відображена у проданому ним же Червоногородському замку.Настав час відповісти Його Високопреосвященству за колишні слова.

На якому етапі судова справа?

— На етапі, коли вона ні до чого не дійде, через те що позивач, Патріархія УАПЦ, на сьогодні вже ліквідована структура, оскільки УАПЦ увійшла до складу ПЦУ. Для мене щонайменше дивно, чому Митрополит Макарій не позивався до мене особисто від себе, а сховався за іменем нашої Церкви? Сподіваюсь, він знайде мужність у майбутньому позиватись до мене як громадянин України Малетич Микола Іванович! Адже не Церква чи Архієрейський собор готували та підписували документи, що викривають справжні зрадницькі наміри Предстоятеля щодо інтересів УАПЦ, а особисто й одноосібно він — Малетич. Ти підписував — ти і відповідай! Ти призначив — ти й неси відповідальність! Скоїв злочин — йди на спокій!

Коли Ви востаннє бачились з Митрополитом Макарієм? Що би сказали йому, зустрівшись сьогодні?

— Бачились востаннє на Архієрейському соборі в патріархії, відразу після обрання Митрополита Макарія на посаду Предстоятеля УАПЦ. Відтоді він від мене «бігає», хоча я пропонувала архієреям зібрати духовенство, вірян і привселюдно, у присутності громади провести зустріч. Нехай би не мені, а людям відзвітував за свої «подвиги», дав відповіді на конкретні питання. Так він навіть не порахував за потрібне заслухати мене на Патріаршому Суді й ознайомитись з документами, зібраними нашими юристами, оскільки моя поява і свідчення автоматично призвели би до втрати ним посади Предстоятеля УАПЦ. Боягуз, одним словом, який відмовляється брати на себе будь-яку персональну відповідальність. Митрополит Макарій свого часу, коли в нього здали нерви, намагався навіть накласти на мене анафему, та Архієрейський Собор одностайно у повному складі не підтримав Його Блаженство, розуміючи безглуздість такої ідеї. Зустрівшись сьогодні, з поваги до його віку та сану я б сказала, що моє серце розривається від болю за те, що саме такий псевдоієрарх, як він, очолив Автокефальну Церкву після смерті Митрополита Мефодія. І дякувати Богу, що ця ганьба для УАПЦ закінчилась — Владика Макарій повернувся туди, звідки прийшов.

Ми розмовляємо з вами протягом кількох годин, і я бачу, що Вам насправді небайдужа доля Церкви. Наталіє Михайлівно, Ви дійсно вірите, що можна побороти такий організований супротив і повернути Петро-Павлівський чоловічий монастир власнику — Тернопільській єпархії ПЦУ?

— Звичайно вірю, інакше я б цим не займалась! «Любов до Церкви має бути відповідальною» — говорив Блаженніший Митрополит Мефодій (Кудряков). Багато скептиків, навіть серед духовенства нашої Церкви, донедавна іронічно висловлювались щодо неможливості отримання Томосу на канонічну автокефалію Української Церкви, але ж бачите, що неможливо для людей — можливо для Бога. По вірі вашій воздасться вам…

Розмову вела Тетяна Охріменко