Митрополит Мефодій (Кудряков), Предстоятель УАПЦ, з нагоди 20-ліття проведення Собору УАПЦ (5-6 червня 1990 року), на якому проголосили Київський Патріархат та відродження УАПЦ, подав свій погляд на тогочасні події та своє бачення першочергових завдань для української Церкви сьогодні. Він зазначив, що, проголошуючи Патріархат, автокефальний рух допустився суттєвих помилок, які маємо виправляти зараз. Це проголошення, на його думку, було поспішним, адже «залишило небагато шансів на визнання з боку Константинополя та інших Православних Церков».

«На сьогодні перед нами стоять два глобальні завдання: подолання властивого нашій Церкві сьогодні регіоналізму та вироблення нового універсального бачення Київського Патріархату та його місії в сучасній Україні. Ми маємо стати київською Церквою не лише за формальною назвою, а за духом», — заявив Митрополит Мефодій.

У статті для видання «Дзеркало тижня», Предстоятель УАПЦ зазначив, що «спосіб, в який було проголошено новий Патріархат, на жаль, не відповідав ні масштабу події, ані її значенню в новітній українській церковній історії». «Документи, прийняті Собором, сьогодні виглядають дещо наївно. Відчувається, що їх писали у стані емоційного піднесення, часом без належного опрацювання, ймовірно мирянами з числа ініціаторів відродження УАПЦ», — пояснив він.

Водночас він розповів, що 1990 року Україна таки отримала Патріарха, якому, «опираючись лише на власні сили, вдалося втримати високу ідею Патріархату». Проте, як відзначив Митрополит Мефодій, отримавши Патріарха, Україна все-таки не отримала Патріархату.

«Претензії нашої Церкви на патріарший статус були обґрунтованими. Але, на жаль, соборні документи 1990 р. містять не логічну систему канонічної аргументації, а лише побіжні згадки про деякі з таких аргументів, наприклад, твердження про апостольське походження Київської Церкви та її унікальну роль в процесах християнізації Східної Європи», — йдеться у статті.

Аналізуючи стан справ насьогодні, Предстоятель УАПЦ констатує: «Відбулося щось надзвичайно дивне. Патріархат, який має об’єднувати вірних Заходу та Сходу, штучно набрав регіонального характеру. Всупереч ідеї та назві його стали сприймати як суто галицьке церковне явище. Соціальною базою УАПЦ стали переважно вірні в трьох західноукраїнських областях».

Він наголосив, що на плечах ієрархів розділених українських Церков лежить завдання не лише «чесно згадати про помилки та проблеми, але й виробити шляхи їх подолання», «ухвалити низку концептуальних документів, де міститиметься наша соборна інтерпретація Київського Патріархату як інституту в Українській і цілій Вселенській Церкві» та тимчасово відмовитися від патріаршого сану.

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"