Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук, вірна УАПЦ про заяву Митрополита Макарія (Малетича) щодо відставки з посади Предстоятеля УАПЦ

– Митрополит Макарій нещодавно заявив, що йде у відставку. А згодом забрав свої слова назад. Так він збирається йти у відставку або ж ні?

Перша думка, що майнула, коли я почула про цю заяву Блаженнішого була: що не кажи, але Митрополит Макарій людина відповідальна та сумлінна. Бо влади прагнуть усі, а здатні віддати — лише одиниці.

– Але ж Макарій «передумав»!

Вибачте, але владика Макарій не міг передумати. Бо він взагалі не вміє думати. Владика Макарій — пастир, практик… Але аж ніяк не людина думки, розумової праці. А заява про можливу відставку — це був такий собі тролінг Тернопільської єпархії. Мовляв, не послухаєте мене, то я зійду з трамваю… Це логіка ображеної дитинки, підлітка. Мовляв, сонце, зорі й всесвіт мають обертатися довкола мене.

– Тобто Макарій йти не збирається?

Владика Макарій поставив гриф «таємно» на своїй заяві про відставку. Чому? Бо «заднім умом» зрозумів, що шантажувати єпархіальний собор — це ознака слабкості. Але слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. Владика Макарій у відставку не пішов. Але Предстоятелем бути перестав.

 Але ж він обраний на цю посаду Собором.

Предстоятель — це не тільки посада. Це ще служіння. Священне служіння. Але своєю заявою владика Макарій свою посаду десакралізував. Посада зберігається за ним. Але особа сприймається вже зовсім інакше. Візьміть до прикладу чоловіка, який підробляє Дідом Морозом у новорічну ніч. Є час та ситуація, коли він сприймається особливим чином, коли він — головний герой, жива історія. Але кому потрібен Дід Мороз після того, як завершилися святкування Нового року? Так само і з владикою Макарієм. Його час минув. Заява про відставку стала фатальною помилкою Макарія. Він показав слабкість. А ще — яким саме шляхом він може зрезигнувати. Ви можете собі уявити, щоби аналогічну за змістом заяву виголосив патріарх Філарет? Ні! Бо він знає — така заява це ніщо інше як шлях до десакралізації посади. Якщо Предстоятель стає на шлях шантажу, якщо він каже: не послухаєтесь мене — я піду, то він перестає сприйматися як сакральна постать. Тут Макарія спіткала сумна метаморфоза… Він потрапив у ситуацію Діда Мороза на другий день після Нового року. Атмосфера казки щезла. А з казкою щезла й урочиста роль «Предстоятеля»…

 Але з ваших слів не зрозуміло чому саме Макарій «десакралізував» посаду Предстоятеля.

Десакралізація відбулася у ту саму мить, коли владика Макарій почав говорити після свого обрання. Бо він, власне, не вміє говорити українською мовою, а користується діалектом, на якому говорять у селах Бойківщини. Гаразд, ти не знаєш мови. Зрештою, Патріархія може винайняти мовника-знався бойківського діалекту, який перекладатиме слова Предстоятеля українською мовою. Але біда в тому, що владику Макарія не можна перекласти. У фразах, які він говорить, відсутній смисл. Він говорить як звичайний кірон з Бойківщини (кірóн—керівник, бригадир). Побутова мова. Побутові смисли. Побутова психологія.

Що спільного між владикою Макарієм та посадою Предстоятеля? Нічого! Це звичайний сільський піп з Бойківщини. Звичайний сільський ґазда. Але для того, щоб очолювати одну з трьох найбільших православних церковних спільнот в Україні йому бракує дуже багатьох речей. Бракує освіти. Бракує знання української мови. Бракує шляхетності. Бракує вміння мислити та висловлювати свої думки…

Добрі люди записали на відеокамеру заяву владики Макарія, яку зачитував владика Герман. Її сенс такий. Або ви — представники Тернопільської єпархії — обираєте кандидата, якого я, Предстоятель, вам рекомендую або я, Предстоятель, відмовляюся від предстоятельства. Це — примітивний шантаж. Це — вияв пихатості та владолюбства. Це — нав’язування своєї волі єпархії: духовенству та вірним. Шантажист не може бути Предстоятелем. Тому особисто для мене владика Макарій відтепер «тимчасово виконуючий обов’язки Предстоятеля», але не Предстоятель. Мені дуже шкода наших єпископів. Мені дуже шкода нашого духовенства. Шкода, бо Макарій — це сільський дядько, темна малокультурна людина.

Він не читав Шекспіра! Він ніколи не читав і вже ніколи не прочитає жодного рядку з античної філософії. Зрештою, він не читав і теологічних трактатів. Покличте владику Макарія на телебачення і попросіть його пояснити, чим православне вчення про спасіння відрізняється від вчення Лютера. Переконую вас: він не зможе дати чіткої відповіді. Але про що ми? Владика Макарій не читав навіть класиків української літератури. Переконую вас — він навіть не зможе назвати імена цих класиків. Згадає про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка. І все! Ви гадаєте, владика Макарій читав хоча би один рядок Винниченка або Хвильового? Звісно ж ні. Бо коли б він був читаючою людиною, то принаймні знав би літературну українську мову.  

Згадайте про спочилого нині Любомира Гузара. Про його шляхетність. Про його простоту й одночасно про глибину його думки, позиції. Чому ж ми, православні, маємо задовольнятися сільським дідусем замість масштабної символічної особистості? У нас що немає своєї давньої традиції? Або ж православ’я — це таки справді «релігія темних мас», як нас переконував радянський агітпроп?!

 Ви кажете «сільський дядько». Але ж у владики Макарія є духовна освіта, є довголітній досвід керування єпархією. Зрештою, є багатолітній досвід пастирства.

Зрозумійте, ніхто не очікує від владики неможливого. Я не чекаю, що він зможе написати теологічне дослідження, докторську або магістерську дисертацію. Або навіть, що він прочитавши це інтерв’ю, вирішить прочитати «Сонячну машину» Винниченка або хоча б есе Хвильового «Україна чи Малоросія». Але у Предстоятеля не може бути нульовий(!) рівень теологічних та гуманітарних знань. Ви кажете, що владика Макарій, мовляв, має духовну освіту. Так, він дійсно закінчив заочний сектор Московської Духовної Семінарії. Але ж як ганебно він там вчився! У мене була змога ознайомитися з оцінками владики Макарія у Семінарії. І ось, що я вам скажу — наш нинішній Предстоятель ледь закінчив навчання у Семінарії. Предстоятель-трієчник! Це не просто його особиста ганьба. Це ганьба цілої УАПЦ!

Людина, яку ми називаємо сьогодні «Ваше Блаженство», примудрилася отримати «1» на вступних іспитах. Звертаю вашу увагу. Не «3». Навіть не «2». А саме «1»! У Малетича не було жодного шансу з таким рівнем підготовки потрапити до Семінарії. Але він туди таки потрапив — через милість ректора – Митрополита Володимира. До слова, я дуже шанобливо ставлюся до Митрополита Володимира, але цей його вчинок мав для Українського православ’я фатальне значення. Любов до земляків — це добре. Але не може людина з оцінкою «1» потрапляти до учбового закладу. Погляньте на нинішні «оцінки» Владики Макарія. Стосунки з Київським Патріархатом — «1». Проповідь Предстоятеля — «1». Рівень документації Предстоятеля — «1». Кадрова політика — «1».

– До слова про кадрову політику. Наскільки мені відомо, люди обурені можливим призначенням до Тернополя особи, яка буквально вчора перебувала у складі Московського Патріархату.

Кадрова політика УАПЦ — це взагалі одна суцільна катастрофа. Почалася вона, на жаль, ще за часів предстоятельства владики Мефодія, який був схильний аж надто довіряти людям. Але сьогодні ця проблема досягла апогею. В УПЦ МП був собі такий архімандрит Віктор Бедь. Людина, безумовно, патріотична. Але глибоко своєрідна. Не довго думаючи, без належного випробування, отця Віктора роблять єпископом і згодом призначають на Тернопільську кафедру. Спочатку поспіхом рукополагають та призначають у Тернопіль. А згодом — так само поспішно — звільняють. Чому? Як висловився владика Макарій у вузькому колі, «я ж не знав, що в УПЦ МП архімандрити не вміють служити». Даруйте. Але ж чому ти, Предстоятель, цього не перевірив? Я розумію, що колишній вихованець Московської Семінарії, який ледь-ледь, на трійки, завершив навчання на заочному секторі, не може перевірити науковий рівень Ужгородської богословської академії. Але ж перевірити рівень літургійної культури кандидата в єпископи владика Макарій був зобов’язаний! Не вміє служити? Тоді спочатку навчи служити. Звісно ж, якщо ти сам це вмієш робити…

Тепер про нову «знахідку» владики Макарія. З Московського патріархату в УАПЦ втік такий собі архімандрит о. Даниїл Тарнавський. Чому втік? Можливо через те, що був в опозиції до імперської проросійської ідеології? Звісно ж, ні. Людина хотіла бути єпископом. Можна сказати, марила єпископством. Але не склалося. Тоді людина пішла шукати кращої долі до Київського патріархату (до речі, так само свого часу зробив і владика Віктор Бедь). Отримала відмову і в УПЦ КП. А вже тоді — пішла в УАПЦ. І не помилилася. «Великий стратег» усіх Церков і народів владика Макарій вирішив зробити цього горе-мандрівника по конфесіям вікарним єпископом у Тернополі!

Владика Макарій! Ви читаєте оці слова? Облиште вже свої експерименти з Тернополем! Я розумію, що ви 15 років заздрили владиці Мефодію. Розумію, що вам так хочеться тепер відігратися — колективно принизити Тернопільську єпархію. Але ж ви — християнин! Стримайте свої пристрасті, свою гординю! Дайте вже спокій православній Тернопільщині… Не ганьбіть та не розвалюйте УАПЦ!

– Не ганьбіть УАПЦ. Деякий час такі гасла лунали під Патріархією. Молоді люди скандували: «Геть геїв у рясах!» та «Геть алко-попів». Чи мали ви якесь відношення до цієї акції і як ставитеся до подібних ініціатив.

Я бачила відеоролик про цю акцію. Не все сподобалося. Але гейство та ряса несумісні. Не можна бути геєм та ченцем. Або геєм та священиком. Тому тут все дуже просто: якщо ти гей, то знімай рясу і йди з Православної Церкви. До слова, сьогодні є багатий вибір конфесій. Є й такі, що офіційно декларують можливість для своїх священиків та єпископів бути геями. Що ж — це добра альтернатива для кліриків-геїв. Ти гей і нічого не можеш з собою вдіяти? Тоді ласкаво просимо до «Церкви ЛГБТ-християн». Але ж ні! Наші геї хочуть належати до великої та впливової церкви, церкви, де є кошти, де є можливість здобути для себе певні соціальні привілеї.

 А як можна визначити, що єпископ є геєм?

Якщо сам єпископ цього не хоче, то ніяк. Хіба що випадково. Але подивіться на деяких наших владик, на їх зовнішній вигляд. Повірте мені, немає нічого більш огидного, ніж провінційне гейство… Вищипані брови, вуса-смужечкою, манірні інтонації. І постійне самолюбування у соціальних мережах! Для того, щоб зрозуміти хто з наших, автокефальних, владик є геєм, навіть не потрібно «гуглити» їхні прізвища. Достатньо звернути увагу на їх дивовижний, абсолютно не відповідній церковній традиції зовнішній вигляд та манери спілкуватися.

– А що може зробити громада, щоб перешкодити процесам поширення геїв серед кліриків УАПЦ?

Перш за все, потрібно викинути геїв з числа архієреїв. Або, як мінімум, не дозволяти владиці Макарію рукополагати таких проблемних гей-кандидатів у єпископський сан. Ми всі — вірні Православної Церкви. Ми всі — діти Автокефальної Церкви. Тому, кожен з нас може і має висловити свою позицію з цього приводу. Ані геї, ані алкоголіки не мають прикривати свої гріхи рясою. Не можна просаджувати у кабаках кошти, які жертвують у храм. Не можна брати у пенсіонерки її останні кошти і купувати на них горілку. Це — гріх. За такі речі потім треба буде нести відповідальність.

Бесідував Владислав Ситник

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"