Інтерв’ю Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук

– Вітаємо Вас, пані Наталіє, з історичною подією для усіх православних — рішенням Вселенського Патріарха Варфоломія надати Томос Українській Православній Церкві.

– Дякую. І ми вітаємо своїх братів і сестер, тих, хто не полишав віри, надії та молитовно сподівався милості від Всевишнього дочекатись історичної справедливості — дарування Незалежній Україні визнаної Вселенським Православ’ям Української Церкви.

– Ваша позиція завжди була чіткою та послідовною. Ви як вірянка публічно і відверто заявляли про своє бачення майбутнього УАПЦ. Чим Ви керувались?

– Тут все просто, ми слідуємо Духовному Заповіту нашого Владики — Блаженнішого Митрополита Київського і Всієї України Мефодія, Предстоятеля УАПЦ (2000–2015), який виховав нас і привив особливу та відповідальну любов до своєї Церкви.

– Чи відома Вам дата, коли саме відбудеться Об’єднавчий Собор в Україні? Яка форма правління — патріарша чи митрополича буде у новоствореної Церкви і коли поновляться богослужіння в Андріївській Церкві?

– Ці питання не до мене. Ми повинні поважати правила церковного протоколу і керуватись виключно офіційними заявами Вселенської Патріархії, нічого не вигадуючи. А тому наберімось терпіння. Наступне питання.

– Єпископат УАПЦ у повному складі підписав Звернення про надання автокефалії. Раніше Ви критикували Митрополита Макарія. А тепер взяли певну паузу. Це свідомо?

– Абсолютно свідомо. Ми свідомо даємо шанс Митрополиту Макарію виправити помилки, які раніше були ним зроблені.

– Які саме помилки?

– Я про це неодноразово казала. Не вважаю за доцільне повторюватися. Повірте, я не належу до категорії людей, які мають проблеми з пам’яттю. Сьогодні у єпископату УАПЦ з’явився шанс почати виправляти свої помилки. Я дуже не хочу, щоби УАПЦ згаяла цей шанс. Тому наразі ми поставили критику Митрополита Макарія та його однодумців «на паузу».

– «Пауза» — це одне. А «стоп»…

– Давайте не будемо продовжувати цю аналогію. Все, що я хотіла сказати, я вже сказала. Додам лише, що ми ретельно відстежуємо процеси.

– Відстежуєте і все?..

– Без коментарів.

– Чому?

– Я щиро даю єпископату УАПЦ шанс — шанс спасти лице.

– Гаразд. Тоді поговоримо про актуальні процеси в Українському православ’ї. Як Ви оцінюєте те, що зараз діється в УПЦ МП?

– Там відбувається процес розділення. За життя Митрополита Володимира в УПЦ була потужна проукраїнська партія. Але частина цієї партії складалася з конформістів. Відомо, що Митрополит Володимир симпатизував ідеї відокремлення Української Православної Церкви від Москви. Він не міг про це говорити відверто. Але це був секрет полішинелі. Тому за його життя багато хто з молодих кандидатів у єпископи говорили, що вони нібито за «канонічну автокефалію».

– Нібито?

– Є щирі прихильники автокефалії та єдності. А є конформісти. Вчора можна було отримати високий сан з рук Митрополита Володимира. І конформісти говорили про те, що вони за автокефалію. А сьогодні у влади в УПЦ перебуває МАМОНа — митрополит Антоній, митрополит Онуфрій, Новінський. І багато вчорашніх автокефалістів спішно перефарбувалися в таких собі «сільських філософів». Які оповідатимуть вам про все на світі. Але ніколи чітко не скажуть: «я проти автокефалії». Або «я — за автокефалію».

– Настав час підтвердити колишні слова реальними справами.

– Настав. Але більшість «патріотів» в УПЦ сьогодні мовчать. Публічно підтримали ідею автокефалії лише два єпископи УПЦ МП — митрополит Олександр Драбинко і митрополит Софроній Дмитрук. А решта? Гадаю, в УПЦ є група єпископів, яка могла підписати звернення до Патріарха Варфоломія. Але це меншість.

– А більшість?

– Що стосується більшості, то її «принципова позиція» полягає у тому, що вони не хочуть залишати зону комфорту. Буде рішення Синоду Вселенського Патріархату про видання Томосу про автокефалію — ці ієрархи витягнуть із сейфів свої вишиванки, розповідатимуть нам, як щиро і давно вони люблять Україну. Справа з автокефалією раптом потрапить «на паузу» — і вишиванки лишатимуться там, де вони лежать сьогодні.

– А де вони сьогодні лишаються?

– У сейфі. У сейфі архієрейського серця.

– Це стосується ієрархів. А вірні?

– Вірні голосуватимуть ногами.

– Тобто у тих областях, де ієрархи лишатимуться в юрисдикції Москви віряни переходитимуть до Київського Патріархату на рівні парафій?

– Поза сумнівом, уточнення: не до Київського Патріархату, а до Київської Митрополії. В разі отримання канонічної автокефалії на УПЦ чекає масштабне розділення. Мені важко прогнозувати, скільки саме єпископів УПЦ в такому випадку залишать юрисдикцію Московського Патріархату. Але переконую вас: на рівні парафій втрати Московського Патріархату в Україні будуть колосальними.

– Митрополит Макарій свого часу наполягав, що в назві об’єднаної Церкви обов’язково має бути слово «автокефальна».

– Митрополит Макарій може навіть запропонувати майбутньому главі об’єднаної Церкви змінити прізвище на Малетич. Це його право. Інша справа, чи привабить така пропозиція майбутнього главу Церкви.

– Тобто ви вважаєте, що кандидатура самого Митрополита Макарія «непрохідна»?

– Так вважаю не лише я, а й сам Митрополит Макарій. Його кандидатура після раптової смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія у 2015 році була непрохідною навіть на посаду Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престолу. Винятково завдячуючи підтримці та неймовірним зусиллям Митрополита Андрія, вдалось очолити УАПЦ саме Малетичу. Фактично Митрополит Андрій поставив його замість себе.

– А Патріарх Філарет? Він заявив про те, що висуватиме свою кандидатуру. Як Ви прокоментуєте таку заяву?

– Главою Церкви стане той ієрарх, якого обере Об’єднавчий Собор. Я не єпископ. Отже, не братиму участі в Соборі. Але з належною повагою прийму того, кого обере цей Собор.

– А якщо станеться так, що це буде Патріарх Філарет?

– Ми маємо відчувати масштаб подій, що відбуваються. Томос про автокефалію — це, певно, найбільша подія у житті України після проголошення незалежності. Наш народ організовано боровся за автокефалію впродовж останніх ста років. А сама ідея канонічної незалежності Київської Церкви сягає часів Ярослава Мудрого. Коли ми подивимося на нинішні події з цієї точки зору, то зрозуміємо, що головне — це не особа, яка очолить Церкву, а її, Церкви, статус. Патріарху Філарету 89 років, нехай Господь подовжить його літа, та у такому віці життя людини перебуває у Божих руках. Для мене наразі головне не особистість, а історичний прорив — надання канонічної автокефалії. Щодо того, хто повинен очолити новостворену Церкву, тут я покладаюсь на думки Блаженноспочилого Митрополита Мефодія, який вважав, що з утворенням Єдиної Помісної Православної Церкви, визнаної Вселенською Матір’ю-Церквою, Предстоятелем не може бути ані він, ані Патріарх Філарет, таку Церкву повинен очолити новий глава.

– Як Ви пояснюєте той факт, що Митрополит Макарій погодився таки на об’єднання з Київським Патріархатом?

– Божим втручанням. Господь скерував митрополита Макарія на шлях правди. До того ж, коли він схибить з цього праведного шляху, то неодмінно лишиться «голим королем». Тобто митрополитом без парафій і без священників.

– Тепер Господу потрібно відвідати ще чимало єпископів УПЦ МП.

– Не нам з вами, грішним людям, розповідати Господу про те, що Йому належить робити. Але скажу вам одне: існування Московського Патріархату в Україні конче потрібно. Потрібно, бо у Помісній Церкві не мають опинитися такі особи, як, до прикладу, з гей-спільноти — архімандрит Даниїл Тарнавський, єпископ Климент Вечеря, архієпископ Володимир Шлапак і т. д., кримінальні злочинці — архієпископ Мстислав Гук (ч. 4 ст. 191 КК України ), архієпископ Тихон Петранюк (ч. 4 ст. 190 КК України ) і т. д. Для подібних діячів мусить існувати якесь гетто, якийсь заповідник. От нехай такі ієрархи і купчаться в юрисдикції Московського Патріарха. Я вважаю, що таких людей не потрібно змушувати приєднуватися до Помісної Церкви. Нам таких… інтелектуально-нетрадиційних і духовно нестабільних ієрархів не треба!

(Далі буде)

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"