Саме такого весняного дня, як сьогодні 70 років тому, Тернопільщина подарувала Україні одного з найбільш видатних церковних та громадсько-політичних діячів Української Православної Церкви – Митрополита Київського і всієї України третього главу Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015) Блаженнішого МЕФОДІЯ.

Біографія Владики Мефодія є скупим скелетом його непростого життєвого шляху. Мало хто знає, що глава УАПЦ дуже добре розумівся в мистецтві, зокрема в іконописі. Митрополит Мефодій був справжнім мисливцем за пам’ятками українського письменства, культури та фолькльорних традицій. “Українська традиція – любив говорити Митрополит Мефодій – пов’язує не лише теперішнє з минулим, а й залишає генетичну пам’ять наступним поколінням. Символи вироблені багатовіковим досвідом народу – є суттю механізму традицій, і без них не може існувати жодна культура у тому числі сучасна, зокрема церковна…” . Владика намагався збирати давні українські ікони, автентичну вишивку, книги тощо. До його колекції потрапили рідкісні художні роботи радянської доби та часу вже незалежної України.

Колекція Митрополита Мефодія це неабияка мистецька та християнська спадщина. Більшість експонатів повинні були потрапити до музею новітньої історії УАПЦ, який заповідав відкрити Митрополит Мефодій при своєму Кафедральному Соборі Різдва Христового, що у Тернополі по вул.Руській 22. Серед експонатів повинні були бути представлені особисті речі, якими користувався в повсякденному житті Блаженніший Мефодій, архієрейські богослужбові облачення з ризниці, облаштовано домовий храм Святих Кирила і Мефодія учетелів слов’янських з іконостасом. Та нажаль, до сих пір музей, який би сприяв духовному розвитку молодого покоління, не створено.

Так само і не відкрито бібліотеку Митрополита Мефодія, до якої повинна увійти його літературна спадщина: рукописи, старовинні пергаментні скарби – понад 4500 тисяч екземплярів книг – зібраних у різний період часу і привезених Його Блаженством з усього світу.

1 лютого 2015 р.Б., передчуваючи свою смерть Митрополит Мефодій склав розпорядження по Тернопільській єпархії та Духовний заповіт, виклавши в цих документах свою останню волю – сподіваючись, що наступники браття-архієреї продовжать справу усього його життя!

Натомість замість Духовного Центру, який повинен вже був повстати у Тернополі по вул.Чернівецькій – маємо ганьбу у вигляді звалища, територію, яка найвирогідніше незабаром повторить долю Червоногородського Замку. Тернопільська Духовна Семінарія і Академія – зачинені. Кафедральний Собор Різдва Христового просякнутий снігом, дощем наскрізь та припилений брудом – п’ятий рік руйнується у центрі міста на очах у вірян…

Молитовно згадуючи Митрополита Мефодія сьогодні ми відчуваємо невимовний біль втрати. Владика був справді великим трудівником на ниві Христовій, якому доля приготувала в складний час очолити УАПЦ. Мудрий пастир і церковний політик. Він смиренно звершував своє архіпастирське служіння на Тернопільській кафедрі зберігаючи та приумножуючи доручене його турботам стадо Христове. З гідністю ніс “тяжкий хрест” відповідальності за долю Православ’я в Україні.

Маємо надію, що пересилившись в горні обителі Отця нашого Небесного, він став біля Престолу Божого, маючи ще більшу ревність молитися за мир на рідній українській землі, просячи Його милості і щедрот для своєї Церкви та возлюбленої пастви.

Піднесімо і ми свої щирі молитви за спокій Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Мефодія, щоби Господь приєднав його торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах (Євр. 12:23).

Вічна пам’ять!