— Чи відбудеться найближчим часом об’єднання УАПЦ та УПЦ КП? Про це нині пишуть і дискутують чимало засобів масової інформації.

— Поєднання розійшлося ще навіть не зійшовшись. Чому? Відповідь зрозуміла. Не було жодної підготовки. Наше священство і єрархія УАПЦ ще не готові єднатися з Київським Патріархатом.

Я, наприклад, запропонував, щоб ми зійшлися, разом співслужили, але всю свою структуру кожен зберіг. Так роблять два, три, чотири роки, скільки потрібно, щоб сприйняти один одного. Остаточним кроком могло би бути об’єднання.

Патріарх Філарет не побажав піти таким шляхом. Як наслідок, домовленості не досягли. Він хотів нашого приєднання, а не прагнув справжнього об’єднання.

Я далі буду стояти на сторожі стовідсоткової автокефалії Українського Православ’я. Вважаю, що Україна має власну Церкву з притаманною їй повнотою. Ми бачимо, що Москва прагне зробити все можливе для досягнення розколу України і втрати нею своєї незалежності. Ми бачимо байдужість з боку Вселенського Патріархату.

Українська Автокефальна Православна Церква не є великою Церквою, але ми чиста Церква.

Якби я сказав, що я проти об’єднання з Київським Патріархатом, склалося би враження, що я виступаю проти ідеї, підтриманої Президентом України. Я повністю на все погодився, підписав необхідні папери і зробив не один крок назустріч, але нічого з того не вийшло.

Під час проведених напередодні переговорів я застерігав, що об’єднання не буде легким і швидким процесом. Так і вийшло.

— Чи змінилося ставлення до УАПЦ у регіонах України і у столиці після зміни влади?”

— Ми цього абсолютно не відчули. Обіцянок щодо підтримки УАПЦ ніхто не дотримується. Бачимо повну байдужість до наших потреб і проблем, з якими ледве не щодня зустрічаються вірні Української Автокефальної Православної Церкви. Навпаки, відчуваємо, що ми всім наче поперек горла стали. Якби могли нас би вже давно розігнали.

— За цих умов, чи є перспективи зростання парафій і вірних УАПЦ в Україні?

— Є такі перспективи. До нас вже зверталися вірні однієї з гілок Православної Церкви в Україні про прийом у лоно Української Автокефальної Православної Церкви.

Наша Церква давно була би великою, але ми не хочемо приймати парафії інших Церков, коли у громаді немає стовідсоткової одностайності. Для чого нам ділити громаду на половину і провокувати протистояння, як це роблять інші Церкви? Ми не хочемо перетворювати громади віруючих на дві групи розбійників.

Нещодавно до УАПЦ перейшли дев’ять парафій у Київській області. Маємо такі приклади у Житомирській області.

Маємо лише одну біду – брак єпископату, але час мине і ми охопимо цілу Україну єпископами, які будуть чесними і відданими Церкві та державі.

— І останнє. Наскільки близькою, на Вашу думку, є перспектива утворення в Україні Помісної Православної Церкви?

— Без єдиної Церкви ми ніколи не будемо гідним народом і завжди будемо гноєм для інших. Мусить бути єднання. У іншому разі не буде держави Україна.

Але, має пройти ще час. Ще років п’ять треба на підготовку. Прискорення результату не дасть. Ми вже єдналися з УПЦ КП. І що це дало? Нічого… Розходилися знов і утворювали ще більшу прірву і ще більшими ворогами ставали один для одного.

Необхідно, знаєте, щоби усі гілки Православних Церков в Україні взяли участь в об’єднавчому процесі. Я переконаний, що незабаром необхідність цього відчують і на Сході, і на Заході України.

Книга Блаженнішого Митрополита Мефодія "Один народ, одна мова, одна церква"